Державний захист громадян, які надають допомогу в
запобіганні і протидії корупції |
Одним
із міжнародних стандартів антикорупційної політики, який на сьогодні
реалізовується в багатьох державах, є захист осіб, які надають допомогу в
запобіганні та протидії корупції. Насамперед,
таке правило закріплене у Конвенції Організації Об’єднаних Націй проти
корупції (ратифікованій Законом України від 18 жовтня 2006 року № 251-V) –
базовому міжнародно-правовому акті у сфері антикорупційної діяльності. Так,
статтею 33 вказаної Конвенції передбачено, що кожна Держава-учасниця
розглядає можливість включення до своєї внутрішньої правової системи належних
заходів для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на
обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти,
пов'язані зі злочинами, передбаченими цією Конвенцією, від будь-якого
несправедливого поводження. Положення
щодо необхідності захисту таких осіб також міститься в Кримінальній конвенції
Ради Європи про боротьбу з корупцією, ратифікованій Законом України від 18
жовтня 2006 року № 252-V. Так, згідно із статтею 22 Конвенції, кожна Сторона
вживатиме таких заходів, які можуть бути необхідними для забезпечення
ефективного й належного захисту тих, хто повідомляє про кримінальні злочини,
визначені у статтях 2-14 (передбачені Конвенцією корупційні злочини), або в
інший спосіб співробітничає із органами слідства та кримінального
переслідування, а також свідків, які дають показання стосовно цих злочинів. Крім
цього, подібна вимога передбачена й статтею 9 Цивільної конвенції Ради Європи
про боротьбу з корупцією, ратифікованої Законом України від 16 березня 2005
року № 2476-ІV. Відповідно до цієї норми, кожна Сторона передбачає у своєму
внутрішньому законодавстві належний захист проти будь-якої необґрунтованої
санкції щодо працівників, які мають достатні підстави підозрювати корупцію,
та які добросовісно доповідають про свої підозри відповідальним особам або
компетентним органам. |
Враховуючи
зазначене, зазнало
змін і вітчизняне антикорупційне законодавство. Так, Законом України
"Про засади запобігання і протидії корупції" передбачений захист
осіб державою, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції. Згідно ст. 20 Закону такою визнано особу (викривача), яка добросовісно (за
відсутності корисливих мотивів, мотивів неприязних стосунків, помсти, інших
особистих мотивів) повідомляє про порушення вимог антикорупційного закону
іншою особою. Викривачі, які надають допомогу в запобіганні і
протидії корупції, перебувають під захистом держави. За наявності загрози
життю, житлу, здоров’ю та майну осіб, які надають допомогу в запобіганні і
протидії корупції, або їх близьких осіб, у зв’язку із здійсненим
повідомленням про порушення вимог цього Закону, правоохоронними органами до
них можуть бути застосовані правові, організаційно-технічні та інші
спрямовані на захист від протиправних посягань заходи, передбачені Законом України "Про
забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному
судочинстві". Особа не може бути звільнена чи примушена до
звільнення, притягнута до дисциплінарної відповідальності чи піддана з боку
керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення,
атестація, зміна умов праці тощо) у зв’язку з повідомленням нею про порушення
вимог Закону іншою особою. Державні органи, органи влади Автономної Республіки
Крим, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для повідомлень їх
працівниками про порушення вимог антикорупційного законодавства іншими
особами, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти,
засоби електронного зв’язку. Таке повідомлення може бути здійснене
працівником відповідного органу без зазначення авторства (анонімно)
у визначеному законодавством порядку. Анонімне повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена
у ньому інформація стосується конкретної особи, містить фактичні дані, які
можуть бути перевірені. Перевіряється повідомлення у строк не більше
п’ятнадцяти днів від дня його отримання. Якщо у зазначений строк
перевірити інформацію, що міститься в повідомленні, неможливо, керівник
відповідного органу або його заступник продовжують строк розгляду
повідомлення до тридцяти днів від дня його отримання. У разі підтвердження викладеної у повідомленні
інформації про порушення вимог цього Закону керівник відповідного органу
вживає заходів до припинення виявленого порушення, усунення його наслідків та
притягнення винних осіб до дисциплінарної відповідальності, а у разі
виявлення ознак кримінального або адміністративного правопорушення також
інформує спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції. |